Мовлення — це реалізація засобів мови конкретними людьми в конк ретних актах спілкування. Воно має індивідуальний характер і залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища в суспільстві, темпераменту, стану здоров'я та багатьох інших прикмет й особливос тей, властивих конкретній людині. Мова живе в мовленні. Через мов лення людина засвоює мову. Якщо немає людей, які б використовували мову в щоденному спілкуванні, у мовленні, вона стає мертвою. Отрима ти уявлення про таку мову дає можливість тільки "застигле" мовлен ня — писемні тексти, а в наш час — також грамофонні та магнітні записи. Якщо, звичайно, їх було зроблено".
Доступне пояснення вчителем змісту термінів "мова" і "мовлення".

— Діти, уявіть собі такий дивний океан слів, що вміщує всі слова україн ської мови, які тільки існують від часу створення і розвитку нашої мови.
Це — МОВА. Але жодна людина не здатна ово лодіти всіма словами рідної мови. Ось, наприк лад, коли маленька дитина починає говорити, вона знає кілька слів, потім, пізнаючи світ, ця дитина пізнає й нові слова, які називають ото чуючі предмети. А коли дитина навчиться чита ти, то її запас слів збагачується ще більше, бо черпає вона це багатство з книг. Отже, запас слів, яким володіє конкретна людина, — це МОВ ЛЕННЯ. Кожна людина здатна розвивати своє мовлення. Тому мовлення є одним із показників загальної культури особистості.
Висновок. Мова — це ширше поняття, а мовлення — вужче. У мовленні, крім лексичного запасу, велике значення мають міміка, жести, інтонація.
Немає коментарів:
Дописати коментар